украинский поэт, один из ярчайших представителей генерации шестидесятников. Учился на факультете журналистики Киевского университета, работал в газетах «Черкасская правда», «Молодежь Черкащины», собственным корреспондентом «Рабочей газеты». При жизни вышел всего один его сборник поэзии «Тишина и гром» (1962), остальные издавались уже после смерти автора: «Земное притяжение» (1964), «Поэзии» (1966), «Лебеди материнства» (1981). В 1965 г. вышла его книга «Берег ожиданий», в которую вошли те его произведения, которые были запрещены цензурой. Также ему принадлежит сборник «Вино из роз» (1965).
ПОЭТ ВАСИЛИЙ СИМОНЕНКО О БАНДЕРОВЦАХ: (18.10.1959) Я зустрічався з вами в дні суворі, Коли вогнів червоні язики Сягали від землі під самі зорі І роздирали небо літаки. Тоді вас люди називали псами, Бо ви лизали німцям постоли, Кричали “хайль” охриплими басами І “Ще не вмерла…” голосно ревли. Де ви ішли — там пустка і руїна, І трупи не вміщалися до ям — Плювала кров’ю “ненька Україна” У морди вам і вашим хазяям. Ви пропили б уже її, небогу, Розпродали б і нас по всій землі, Коли б тоді Вкраїні на підмогу Зі сходу не вернулись “москалі”. Тепер ви знов, позв’язувавши кості, Торгуєте і оптом, і вроздріб, Нових катів припрошуєте в гості На українське сало і на хліб. Ви будете тинятись по чужинах, Аж доки дідько всіх не забере, Бо знайте — ще не вмерла Україна І не умре!